top of page

Що трапилося з Silicon Valley Bank

pavlosydorenko

Фінансовий світ сколихнула новина про неспроможність Silicon Valley Bank (SVB) виконувати свої зобов’язання. Чому так сталося і чи не загрожує це поширенням більш масштабних кризових явищ?

По-перше, декілька слів про SVB, контекст у цьому питанні є визначальним. На своєму сайті банк називає себе “фінансовим партнером інноваційної економіки” (“financial partner of the innovation economy”). Сформульовано дуже мотивуюче і це не просто слова: послугами банку користувалась половина компаній технологічного сектору США, які отримали венчурне фінансування та 44% відповідних публічних розміщень акцій протягом 2022, за даними банку.

Більше того, SVB посідав 16 місце серед банків США за розміром активів. Станом на 31.12.2022, цей показник банку становив $212 млрд (для порівняння, активи Приватбанку – менше $16 млрд), з яких депозити – $131,44 млрд (62% активів), у тому числі $116,6 млрд – папери з фіксованим доходом (облігації), натомість чисті кредити – $74,2 млрд (35% активів), за даними SVB.


Джерело: SVB

Отже, особливість банку – це концентрація на інноваційному бізнесі, наданні послуг технологічним стартапам та компаніям на ранніх стадіях розвитку, зокрема тих, що залучали венчурне фінансування. Ця бізнес-модель не є поширеною серед банківських установ такого масштабу, які надають перевагу більшій диверсифікації. З іншого боку, “інноваційність” і була тією родзинкою, що дозволила банку досягти таких висот.

2021 рік був дуже вдалим для клієнтів банку з огляду на розмір залучених інвестицій. Базові процентні ставки були знижені центральним банком (ФРС) з метою стимулювання економічної активності після пандемії. Дешеві гроші потекли в інноваційні сектори бурхливим потоком у пошуках вищої прибутковості.

Як результат, обсяг коштів на депозитних рахунках клієнтів SVB продемонстрував просто вибухове зростання з $62 млрд до $124 млрд протягом 12 місяців, за даними Bloomberg. Припускаючи, що процентні ставки залишатимуться на низькому рівні, банк інвестував залучені кошти у довгострокові облігації.

Теорія говорить, що рішення логічне, але за однієї умови. Зниження базових процентних ставок дійсно призводить до підвищення вартості облігацій, оскільки попит на них зростає, але протилежна тенденція також має місце, тобто зростання процентних ставок призводить до зменшення попиту на облігації, відповідно знижується і їхня ціна. Саме це і трапилось.

Інше слабке місце в обраній банком стратегії – надмірна залежність від коштів досить ризикованих бізнесів. Фатальне припущення – низька ймовірність масового зняття коштів клієнтами. Отже, ніколи такого не було і от трапилося знову.

Вкотре банківський сектор переоцінив лояльність клієнтів, які опиняються перед загрозою втратити своїх кошти. Фонд гарантування вкладів (FDIC) забезпечує повернення внесків у розмірі $250 тис., але для більшості клієнтів SVB це сума може виявитися краплею в морі.

Звісно, перебільшенням буде порівнювати цю подію з кризою іпотечного кредитування, яка спричинила кризу 2008 року, але наслідки будуть, і не лише для клієнтів саме цього банку.

Ціна акцій банку впала на 60%, а серед інституційних інвесторів SVB були і пенсійні фонди, зокрема Alecta зі Швеції з часткою у розмірі $605 млн, за даними Bloomberg. Враховуючи, що загальна вартість активів під опікою Alecta – $104 млрд, нічого критичного звісно не трапилось, хоча не певен, що вкладники фонду такої ж думки.

 
 
 

Bình luận


© 2023 by ЩОДЕННИК ЕКОНОМІСТА

  • Facebook Social Icon
  • Twitter Social Icon
  • tel
bottom of page